Цьогоріч, у другій половині листопада було завершено реставраційні...
Архієрейська Служба Божа з нагоди храмового свята Святасвятителя Івана Золотоустого с....
22-го листопада у день пам’яті мучеників Онисифора і Порфирія , Преосвященний владика...
23 листопада – неділя. Божественна Літургія у Кафедральному Соборі. Службу...
ПОНЕДІЛОК ( 24 листопада) – Прп. Теодора Студита 7:00(к.ч.) ...
Традиційно в останню суботу листопада, українці вшановують пам’ять жертв голодоморів, що...
21-го листопада на свято Архістратига Михаїла, Преосвященний владика Мілан з Архипастирським...
Сьогодні, 21 листопада в Ужгородському Хрестовоздвиженському греко-католицькому Кафедральному...
Архієрейська Служба Божа у семінарійному храмі Блаженного Теодора м. Ужгород
16 листопада, неділя – Божественна Літургія в Ужгородському ...
Завдяки чому одне молитовне прохання виконується, а інше — ні? Християнська традиція часто надавала цьому питанню такої форми: «Якими є умови дієвої молитви?»
Відповідь звучала так: Necessaria ad salutem, pro se, pie, perseveranter (просити про те, що необхідне для спасіння, просити побожно і витривало).
За кого молитися?
Чи єдина результативна форма молитви — це просити за себе?
Певно, що ні! Наведені слова Традиції означають, що коли я прошу щось для себе, то сама молитва виражає моє прагнення і готує серце на прийняття дару; а коли я прошу за когось іншого, то не можу бути певен, чи він відкритий на цей дар.
Коли я заступаюся за ближнього, моє прохання стикається з тим само обмеженням, що й Божа любов: зі свободою іншого. Молитва, подібно як і всемогутність Божа, не порушує свободи іншого; радше то молитва може бути нею зупинена. Грішник, за якого я прошу, може сказати «ні» благодаті навернення, яка йому жертвується за моїм проханням.
CREDO
Детальніше...Заключним богослуженням третьої Апостольської подорожі Папи Франциска стала Свята Меса в наміренні миру, яку він очолив 18 серпня 2014 р. вранці в катедральному соборі Сеулу, і під час якої він також попрощався з Кореєю, адже церемонія прощання в аеропорту не передбачала промов.
«Дорогі брати й сестри, – розпочав проповідь Святіший Отець, – моє перебування у Кореї добігає до завершення і я не може не подякувати Богові за численні благословення, які Він уділив цьому благословенному краю, а особливо – Церкві в Кореї. Серед цих благословень особливим чином зберігаю у серці досвід, спільно пережитий протягом цих останніх днів в присутності багатьох юних паломників, що прибули з різних частин Азії. Їхня любов до Ісуса та їхній ентузіазм в поширенні Його царства усім додали натхнення».
Далі Глава Католицької Церкви відзначив той факт, що його візит завершується усильним благанням про мир та примирення, молитвою, яка «має особливий резонанс на Корейському півострові».
«Хто нас відлучить від Христової любові?» – цим запитанням святого апостола Павла з Послання до римлян Папа Франциск розпочав свою проповідь, виголошену у Сеулі 16 серпня 2014 року, під час Служби Божої, на якій він проголосив блаженними Католицької Церкви 124 корейських мучеників. У богослуженні взяло участь понад 800.000 вірних.
Святіший Отець наголосив, що ці слова Апостола Народів виявляють славу нашої віри в Ісуса Христа: Господь не лише воскрес із мертвих і вознісся на небо, але з’єднав нас із Собою, вчиняючи нас учасниками Свого вічного життя. «Христос є переможцем і Його перемога є нашою!» – зазначив Вселенський Архиєрей, додаючи, що цього дня святкуємо цю перемогу у 124 мучениках корейської землі, які єднаються із святими мучениками Кореї.
«Усі вони жили і померли за Христа і тепер царюють із Ним у радості та славі. Із святим Павлом вони говорять нам про те, що у смерті і воскресінні Свого Сина Бог подарував нам найбільшу з усіх перемогу. І справді, «ні смерть, ні життя, ні ангели, ні князівства, ні теперішнє, ні майбутнє, ні сили, ні висота, ні глибина, ані інше якесь створіння не зможе нас відлучити від Божої любові, що в Христі Ісусі, Господі нашім» (Рм. 8, 38-39)», – мовив далі Папа Франциск.
На початку своєї проповіді під час Святої Меси в Теджоні Святіший Отець наголосив, що празник Внебовзяття Пресвятої Богородиці, який відзначаємо за новим календарним стилем 15 серпня, пригадує нам подію, як Матір Божа була взята із тілом і душею до небесної радості. Цей празник вказує християнам на нашу долю як усиновлених Божих дітей і як членів Христового Тіла. «Як Марія, наша Матір, ми покликані вповні взяти участь у перемозі Господа над гріхом і смертю та панувати з Ним у Його вічному Царстві. Це є нашим покликанням», – підкрслив Папа Франциск.
Далі Вселенський Архиєрей звернув увагу слухачів на «великий знак», про який читаємо у першому літургічному читанні святкової Літургії римо-католицького обряду, що призначений на празник Внебовзяття, із книги Одкровення (див. Одк. 11,19; 12,1-6.10). Цей новозавітній уривок запрошує нас приглянутись Пречистій Діві Марії, інтронізованій у славі поруч Свого Божественного Сина. Запрошує нас до молитовного споглядання і усвідомлення того, що також і сьогодні Воскреслий Христос відкриває перед нами майбутнє.
Віра дає нам впевненість у присутності Ісуса, Його руки, яка простягається, щоб вирвати нас від небезпеки. На це Папа Франциск звернув увагу перед проказуванням молитви «Ангел Господній» у неділю, 10 серпня 2014 р., коментуючи євангельську розповідь святого Матея про те, як Ісус серед бурі прийшов до апостолів по воді та дозволив Петрові ступати морськими хвилями.
Після помноження хлібів і рибин, Христос змусив учнів увійти до човна та переплисти на другий берег, а Сам, тим часом, відпустив народ та пішов на гору молитися. На озері зірвалася сильна буря, і саме під час неї Ісус наздогнав човен, ступаючи по воді. Коли учні побачили Його, налякалися, бо думали, що то привид, та почали кричати, але Ісус заспокоїв їх, кажучи: «Не бійтеся, це я». Тоді Петро, з притаманним запалом, мало не намагається Його випробувати, відповівши: «Якщо це ти, то вели мені прийти до тебе по воді». Ісус сказав: «Іди», – і учень вийшов з човна й пішов по воді, але злякавшись вітру, почав потопати, крикнувши: «Врятуй мене, Господи!». Тоді Христос взяв його за руку й вони разом увійшли до човна.
«Дорогі брати й сестри, нас приголомшують новини, що надходять з Іраку, в які важко повірити: тисячі людей, між якими багато християн, брутально вигнані зі своїх домівок, діти, які вмирають від спраги та голоду під час втечі, викрадені жінки, різного роду насильство, руйнування домівок, релігійних, історичних та культурних пам’яток. Все це важко ображає Бога й важко ображає людство. Не можна нести насильство іменем Бога! Не можна творити війну в Боже ім’я!», – із таким закликом Папа Франциск звернувся до вірних після проказування молитви «Ангел Господній» у неділю, 10 серпня 2014 року, заохотивши всіх піднести мовчазну молитву в наміренні постраждалих.
Склавши подяку всім, «хто відважно поспішає з допомогою цим братам і сестрам», Святіший Отець додав: «Вірю, що дієве політичне рішення на міжнародному й місцевому рівнях зможуть зупинити ці злочини та відновити правопорядок».
У середу 6 серпня 2014 р., закінчуючи загальну аудієнцію з прочанами, яка відбувалась у залі імені Папи Павла VІ у Ватикані, Папа Франциск висловив молитовну близькість постраждалим від землетрусу в Китаї. Він сказав:
«Висловлюю близькість населенню китайської провінції Юньнань, яке минулої неділі постраждало внаслідок землетрусу, що спричинив численні жертви та значні втрати. Молюсь за тих, що загинули і за їхніх рідних, за поранених і за всіх, хто втратив домівку. Нехай Господь дасть утішення, надію й солідарність у цьому випробуванні».
Чудо помноження хлібів – це не магія, але знак, який заохочує мати довір’я до Бога, передбачливого Батька, Який подбає, щоб нам не забракло насущного хліба, якщо вмітимемо ним ділитися. На це звернув увагу Папа Франциск, коментуючи євангельську розповідь про чудо помноження хлібів. Промовляючи у неділю, 3 серпня 2014 р., до численних прочан, які не зважаючи на дощ зібралися опівдні на площі Святого Петра у Ватикані, щоб проказати молитву «Ангел Господній» та почути папське недільне повчання, Святіший Отець, насамперед, розповів про контекст, в якому Христос вчинив відоме чудо.
Ця євангельська подія трапилася на березі Галилейського озера, у віддаленому місці, куди Ісус відійшов разом з апостолами, довідавшись про страту Івана Христителя. Але багато людей пішли за Ним, а Христос, співчуваючи їм, зцілив їхні недуги. Ввечері стурбовані апостоли прийшли до Ісуса, зауваживши, що вже пізня година і треба відпустити народ, аби пішли по селах та купили собі поживи, на що Спаситель відповів: «Дайте ви їм їсти».
Відкриття Божого царства може трапитися випадково, як у випадку селянина, який під час оранки несподівано знайшов прихований у землі скарб, або може бути плодом довгих пошуків, як у випадку купця, який шукав перлину. На це вказав Папа Франциск, промовляючи до паломників, які у неділю, 27 липня 2014 р., зібралися на площі святого Петра у Ватикані, щоб помолитися Богородичну молитву «Ангел Господній». Коментуючи так звані Христові притчі про Боже царство, він виокремив дві – про закопаний скарбі і дорогоцінну перлину, назвавши їх «малими шедеврами».
За словами Святішого Отця, ці дві притчі об’єднує те, що знайдені скарб і перлина ціняться більше, ніж всі інші блага, а тому селянин і купець зрікаються всього, що мають, щоб змогти їх придбати. Вони не потребують часу для призадуми, але відразу збагнули незрівнянну цінність того, що знайшли, «і готові все втратити, щоби це здобути».
«Так є з Божим царством: хто його знаходить, той не має сумнівів, відчуває, що саме цього шукав та очікував, що воно відповідає на його найсправжнішіші очікування. І так дійсно є: хто пізнає Ісуса, хто Його особисто зустрічає, той залишається захопленим великими добротою, істиною та красою, а все це – у великому смиренні та простоті», – зазначив Наступник святого Петра, додаючи: «Скільки-ж то людей, скільки святих, читаючи Євангелію з відкритим серцем, були настільки вражені Ісусом, що навернулися до Нього».